Найстаріша людина у світі: рекорди та довгожителі

Уявіть людину, яка народилася ще до того, як брати Райт підняли в повітря свій перший літак, пережила дві світові війни, побачила появу інтернету і смартфонів — і досі дивиться на світ живими очима. Звучить як фантастика, але саме такими є реальні історії людей, яких називають суперцентенаріями. Їм за 110, а деяким — і за 115. І кожного разу, коли хтось із них іде, світ із подивом дізнається, що наступний рекордсмен уже чекає своєї черги десь у тихому будинку в Японії, Іспанії чи Бразилії.

Хто зараз вважається найстарішою людиною на планеті

Станом на 2025 рік найстарішою верифікованою людиною у світі за версією Книги рекордів Гіннесса є Етель Крем-Холловей — американка, народжена 30 серпня 1912 року. Їй виповнилося 112 років. Вона мешкає у США і є одним із небагатьох людей на планеті, чий вік підтверджений офіційними документами та пройшов перевірку дослідників.

Втім, ситуація з титулом «найстарішої людини» змінюється доволі часто — і це не цинізм, а проста арифметика. Люди у цьому віці йдуть один за одним, і щоразу хтось новий отримує цей незвичний статус. Ще у 2024 році найстарішою людиною світу вважалася Томіко Ітоока з Японії, яка народилася 23 травня 1908 року і прожила 116 років. Вона пішла з життя у грудні 2024-го, залишивши після себе спогади про епоху, яку більшість із нас знає лише з підручників.

До неї цей титул носила іспанка Марія Браньяс Морера — жінка з неймовірною долею, яка народилася у 1907 році в Сан-Франциско під час подорожі батьків і прожила 117 років. Вона пережила іспанський грип 1918 року, громадянську війну в Іспанії, диктатуру Франко і пандемію COVID-19 — і при цьому вела активний акаунт у соціальних мережах аж до останніх місяців свого життя. Марія Браньяс Морера померла у серпні 2024 року.

Ці імена змінюють одне одного, але всі вони — частина одного дивовижного явища: люди, які перетнули позначку в 115 і навіть 117 років, існують у реальності, а не в легендах.

Абсолютний рекорд: найстаріша людина в історії

Якщо говорити про абсолютний рекорд за всю задокументовану історію людства, то тут ім’я одне — Жанна Луїза Кальман. Француженка з міста Арль прожила 122 роки і 164 дні: народилася 21 лютого 1875 року і померла 4 серпня 1997-го. Цей рекорд офіційно визнаний Книгою рекордів Гіннесса і досі не побитий.

Жанна Кальман — це не просто цифра у таблиці. Це людина, яка особисто зустрічала Вінсента ван Гога: він приходив до крамниці її батька купувати полотна, коли їй було близько 13 років. Вона пам’ятала будівництво Ейфелевої вежі, пережила обидві світові війни, навчилася їздити на велосипеді у 100 років і кинула палити лише у 117 — не тому що хотіла, а тому що погіршився зір і вона не могла самостійно запалити сигарету.

Її звички дивували всіх. Вона їла по кілограму шоколаду на тиждень, вживала оливкову олію у великих кількостях — і зовнішньо, і в їжі — і не відмовлялася від келиха портвейну. Жанна Кальман мала чудове почуття гумору до кінця. Коли журналіст на її 120-річчя сказав: «Сподіваюся, побачимося наступного року», вона відповіла: «Ви виглядаєте досить молодо. Думаю, впораєтеся».

Я ніколи не мала лише одного обличчя. У мене їх було стільки, скільки прожитих днів.

Її довголіття вивчали геронтологи з усього світу. Жанна Кальман не мала якогось одного «секрету» — вона просто жила спокійно, без надмірного стресу, з гумором і без зайвих тривог. «Якщо нічого не можна вдіяти — навіщо хвилюватися?» — казала вона.

Найстаріші люди в задокументованій історії

Нижче — список верифікованих довгожителів, чий вік підтверджений документально і визнаний науковою спільнотою. Усі вони перетнули позначку 116 років, що робить їх унікальними навіть серед суперцентенаріїв.

Якщо придивитися до цього списку, одразу кидається в очі кілька речей. По-перше, серед абсолютних рекордсменів переважають жінки — і це не збіг. По-друге, Японія та Франція з’являються тут регулярно. По-третє, майже всі ці люди народилися ще в XIX столітті — і дожили до XXI-го.

Що об’єднує людей, які живуть понад 110 років

Суперцентенарії — так офіційно називають людей, які досягли 110-річного віку. Це надзвичайно рідкісне явище: за оцінками дослідників, у будь-який момент часу на всій планеті таких людей налічується не більше 300–500. І це з восьми мільярдів.

Географія довгожительства має свої закономірності. Японія — беззаперечний лідер: ця країна має один із найвищих показників тривалості життя у світі, а острів Окінава давно отримав статус так званої «блакитної зони» — місця, де люди живуть помітно довше за середньостатистичну норму. Поруч із Японією в цьому рейтингу стоять Сардинія (Італія), Ікарія (Греція), Лома-Лінда (Каліфорнія, США) і півострів Нікоя (Коста-Рика). Що між ними спільного? Дослідники виділяють кілька ключових факторів.

• Рослинна дієта з мінімумом переробленої їжі — основа харчування в усіх «блакитних зонах».
• Помірна, але регулярна фізична активність — не спортзал, а ходьба, городництво, рух у побуті.
• Сильні соціальні зв’язки — родина, спільнота, відчуття приналежності.
• Відчуття сенсу — японці називають це «ікіґай», буквально «причина прокидатися вранці».
• Низький рівень хронічного стресу — не відсутність труднощів, а вміння з ними справлятися.

Цікаво, що генетика відіграє у довгожительстві меншу роль, ніж прийнято думати. За різними оцінками, спосіб життя і середовище визначають тривалість життя приблизно на 70–80 відсотків, тоді як гени — лише на 20–30. Тобто довге життя — це значною мірою результат щоденних виборів, а не лотерея при народженні.

Секрети довгожительства: що кажуть самі рекордсмени

Журналісти завжди ставлять довгожителям одне й те саме питання: у чому секрет? І відповіді бувають несподівано прозаїчними — або відверто кумедними.

Кейн Танака з Японії, яка прожила 119 років, казала, що її секрет — це шоколад, газована вода і… вирішення математичних задач щоранку. До останніх років вона грала в настільні ігри з персоналом будинку для літніх людей і виглядала при цьому цілком задоволеною. Люсіль Рандон, французька черниця, яка прожила майже 119 років, пережила COVID-19 у 116-річному віці і пояснювала своє довголіття просто: «Я не боюся смерті. Я чекаю на неї». Це не депресія — це спокій людини, яка прожила повне життя.

Емма Морано з Італії — остання людина, народжена у XIX столітті, яка дожила до нашого часу, — стверджувала, що її секрет у двох сирих яйцях щодня і… розлученні з чоловіком у 1938 році. «Я хотіла бути вільною», — казала вона. Їй було 117.

Я ніколи не їла багато. Але я ніколи не відмовляла собі в тому, що люблю.

Якщо узагальнити, що кажуть самі довгожителі, виходить не дієта і не режим сну. Виходить щось інше: відсутність надмірної тривоги, вміння радіти малому, збереження соціальних зв’язків і — що важливо — відчуття контролю над власним життям. Навіть у дуже похилому віці.

Чи можна довіряти рекордам: як перевіряють вік довгожителів

Це питання не таке просте, як здається. Справа в тому, що у XIX і на початку XX століття реєстрація народжень у багатьох країнах була неточною, нерегулярною або взагалі відсутньою. Тому заяви про вік понад 120 років завжди викликають у дослідників підвищену увагу.

Верифікацією займається кілька організацій. Книга рекордів Гіннесса має власну процедуру перевірки, але найбільш авторитетною у науковому середовищі вважається Gerontology Research Group (GRG) та Supercentenarian Research Foundation. Вони вимагають документальних підтверджень: метрик, церковних записів, переписів населення, документів про шлюб, військових реєстрів — усього, що може підтвердити дату народження незалежно від слів самої людини чи її родичів.

Відомі й випадки фальсифікацій або помилок. Наприклад, деякі заявлені «найстаріші люди» з країн Кавказу або Центральної Азії у радянські часи мали вік 140–150 років — але жодного разу ці дані не витримали серйозної перевірки. Найчастіша причина помилок — плутанина між батьком і сином з однаковим іменем, або свідоме завищення віку з різних причин: від поваги до старших у певних культурах до банального бажання слави.

Навіть рекорд Жанни Кальман у 2018–2019 роках поставили під сумнів: російський математик Микола Зак висунув теорію, що насправді це була її дочка Іванна, яка взяла ім’я матері після її смерті, щоб уникнути сплати податків. Ця версія була ретельно перевірена французькими дослідниками і відхилена — документальні, медичні та фотографічні свідчення однозначно підтверджують особу Жанни Кальман. Але сам факт такої дискусії показує, наскільки серйозно наукова спільнота ставиться до верифікації.

Найстаріші люди в Україні та на пострадянському просторі

Україна не входить до числа країн із найвищою тривалістю життя — середній показник тут становить близько 71–73 років, що помітно нижче за середньоєвропейський рівень. Проте і в нас є свої довгожителі, чиї історії варті уваги.

Серед найвідоміших — Григорій Нестор із Закарпаття, який, за різними даними, прожив понад 116 років, хоча його вік так і не був верифікований за міжнародними стандартами. Закарпаття взагалі традиційно вважається регіоном із відносно високою тривалістю життя в Україні — гірський клімат, традиційне харчування, активний спосіб життя. Схожа репутація є у деяких районів Полтавщини та Вінниччини.

На пострадянському просторі найбільше претендентів на рекорди довгожительства традиційно з’являлося з Кавказу — Грузії, Азербайджану, Вірменії. Але, як уже згадувалося, більшість цих заявлених рекордів не пройшли документальної перевірки. Найвідоміший приклад — Ширалі Муслімов з Азербайджану, якому приписували 168 років. Жодного підтвердження цьому немає.

Що дійсно підтверджено — так це те, що в Україні кількість людей віком 90+ і 100+ зростає, хоча й повільно. За даними Держстату, напередодні повномасштабного вторгнення в Україні проживало кілька тисяч людей, яким виповнилося 100 і більше років. Більшість із них — жінки, більшість — у сільській місцевості.

Чи є межа людського життя

Це питання хвилює геронтологів давно. І відповідь на нього — одна з найбільш дискусійних у сучасній науці.

Одна школа думки стверджує, що людський організм має біологічну межу — приблизно 120–125 років. Аргумент: клітини людського тіла здатні ділитися обмежену кількість разів (так звана межа Хейфліка), після чого накопичення пошкоджень стає незворотним. Жанна Кальман, за цією логікою, підійшла впритул до цієї межі.

Інша школа — і вона набирає силу — вважає, що ніякої жорсткої межі немає. Дослідження, опубліковані у журналі Nature, показали, що після 105 років щорічна ймовірність смерті перестає зростати і стабілізується приблизно на рівні 50%. Це означає, що теоретично людина може жити дуже довго — просто кожен наступний рік стає своєрідною «монеткою», яку підкидають долі.

Сучасні дослідження у сфері антистаріння — від роботи з сенолітиками (препаратами, що знищують «старі» клітини) до маніпуляцій з теломерами — дають обережний оптимізм. Деякі вчені, як-от Девід Синклер із Гарварду, вважають, що старіння — це не неминучість, а хвороба, яку можна лікувати. Але від лабораторних мишей до людей — дистанція величезна, і поки що жоден препарат не довів здатності суттєво продовжити людське життя.

Що ми знаємо точно: рекорд Жанни Кальман стоїть уже майже 28 років. Ніхто навіть близько не підійшов до позначки 122 роки. Чи буде він побитий у нашому столітті — відкрите питання. Але те, що люди живуть дедалі довше в середньому — це вже не питання, а факт.

Довгожительство як дзеркало епохи

Є щось глибоко людське в тому, як ми стежимо за найстарішими людьми планети. Це не просто цікавість до рекордів. Це, мабуть, бажання зрозуміти щось важливе — про час, про тіло, про те, що насправді має значення в житті.

Томіко Ітоока народилася у 1908 році — коли не було антибіотиків, коли більшість людей помирала від хвороб, які сьогодні лікуються за тиждень. Вона пережила все: голод, війну, втрати, хвороби, самотність старості. І при цьому — дожила до 116 років. Марія Браньяс Морера вела Twitter у 115 і писала про те, що її турбує у сучасному світі. Жанна Кальман сміялася над смертю до останнього.

Ці люди не просто «довго жили». Вони жили — з усім, що це слово означає. І, можливо, саме в цьому і є головний урок, який вони залишають тим, хто іде слідом.